А й правда, крилатим грунту не треба
2025-03-19
Якби це було просто щастя,
то це було б просто щастя.
А все, що зверх того,
то це було б просто щастя.
А все, що зверх того,
це вже — поезія.
Ліна Костенко
Сьогодні видатній поетесі, письменниці, громадській діячці Ліні Костенко виповнюється 95 років. З нагоди ювілею видатної української письменниці, чиє гостре перо заворожує українців своєю щирістю та патріотизмом, неможливо втриматись, щоб не читати її вірші: вони, як любов, як життя, як сповідь…
Вимогливо-глибокі, сірі проникливі очі, розкішне густе хвилясте каштанове волосся, класичне розкрилля брів, напівпосмішка людини, яка багато пережила і знає ціну собі в цьому світі.
Сьогодні ми разом з учнями 9 Б класу #Камянка_ліцей_1 відчиняємо двері в дивовижний і яскравий світ художнього слова видатної української поетеси. Такою людиною може пишатися будь-який народ, бо вона є спадкоємцем кращих традицій своєї нації.
Світ поезії Ліни Костенко особливий і дуже різноманітний, тут є і любов, і зачарування, і розчарування. Насамперед - це світ драми - чи то в людській душі, чи в історії, чи в природі. Енергія драми, а іноді й трагедії пульсує в її поезіях.
Вслухайтесь в слова Ліни Костенко, серцем доторкніться до них, вдумайтесь у їх глибокий зміст - і вам відкриється багато таємниць: життєвих і поетичних. ЇЇ геній, попри всі негаразди та катастрофи, гоніння й замовчування, залишається могутнім олімпом сучасної поетичної думки.
Учні 9 Б класу взяли активну участь у заході присвяченому дню народження Ліни Костенко. Кожен підготував вірша на тему літературної вітальні. Так приємно було разом зі школярами вслухатися в поезію видатного автора, чути як молодь читає вірші великого поета сучасності.
Безкомпромісність - ось пароль її поезії. Неповторність - ось друге з ключових понять волелюбної музи Ліни Костенко. Час, який дістався цій жінці для життя, теж потребував від неї самозреченості, віри й відваги. Своєю поезією за часів безмовності й стандарту вона рятувала честь української літератури.
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Ми щасливі з того, що талановита поетеса живе в наш час. То ж побажаймо Ліні Костенко міцного здоров'я, творчого натхнення і нових мистецьких звершень, а нам, читачам, - не розлучатися з неповторною, мудрою і пристрасною її поезією.
Романенко Л.