Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Методична валіза
- Поради та консультації
Безбар'єрність у воєнний час, та як не залишитися наодинці зі своїм болем
Юзько Л.
Семінар по темі: Безбар'єрність у воєнний час, та як не залишитися наодинці зі своїм болем.
Звичне життя українців кардинально змінилося 24 лютого, коли Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. З першого дня війни українці шукають відповіді на питання, якими ніколи не задавалися раніше.
Кожен зараз звикає до нової реальності. Що робити? Як захиститися? Як захистити дітей? Як отримати допомогу? Або чим я можу бути корисний? Куди їхати? Як переконати стареньких батьків залишити свій дім, щоб врятуватися?
І ось декілька порад як взаємодіяти в умовах стресу:
- Не залишитися наодинці зі своїм болем.
- Підтримувати інших, аби переживання людини не відкинули її за бар’єр активного життя.
- Говорити про свої відчуття, бо вони – важливі.
Сьогодні це не просто слова, а необхідність, бо через повномасштабне вторгнення Росії кожен з нас по-своєму переживає стресу і важливо вміти правильно підтримувати тих хто поруч.
Конец формы
Начало формы
Конец формы
Підтримуйте інших, щоб їм було комфортно поруч з вами. Ваш тон і навіть постава, манера спілкування впливають на те, як люди бачать вас і що відчувають – чи довіряють вам, чи виконують ваші поради, чи поводяться спокійно, чи відкриті до підтримки.
Навіть з людьми, які проявляють агресію, можна спілкуватися більш ефективно (та потенційно зменшити емоційну напругу), якщо звертатися до них ввічливо.
Що варто робити, а чого – уникати?
- Тримайте відкриту, розслаблену поставу: не схрещуйте руки на грудях, не стійте далеко від людини.
- Підтримуйте зоровий контакт, однак не дивіться на людину занадто довго та пильно.
- Не відволікайтеся на телефон.
- Чітко представляйтеся.
- Підтримуйте спокійний та м’який тон голосу, розмовляйте не надто голосно та швидко.
- Переконайтесь, що співрозмовник почувається комфортно, спілкуючись з вами.
- Уважно слухайте людину – це чи не найважливіша підтримка під час комунікації.
Слухання – чи не найважливіша підтримка під час комунікації.
Перш ніж давати поради, дайте людині сказати те, що вона вважає за потрібне, та уважно вислухайте. Так ви дійсно зможете зрозуміти ситуацію та потреби, допомогти заспокоїтися та запропонувати необхідну допомогу.
Кілька важливих порад:
- Щиро намагайтесь зрозуміти точку зору та почуття людини.
- Дозвольте говорити. Не починайте говорити, поки людина не закінчить.
- Не відволікайтеся від розмови. Спробуйте пошукати інше місце для спілкування, якщо надто галасливо.
- Концентруйтеся на людині та тому, що вона говорить.
Повторюйте
- Повторюйте основні ідеї та ключові слова, які людина сказала: «Ви говорите, що…».
- Попросіть уточнити, якщо щось не зрозуміли. Наприклад, «Ви мали на увазі, що…», «Не могли б ви пояснити ще раз, будь ласка?»
Підсумовуйте, що зрозуміли
- Визначте та повторіть ключові моменти, які почули. Це допоможе людині зрозуміти, що її почули, а ви переконаєтеся, що все зрозуміли правильно.
Наприклад, «З того, що ви щойно сказали, я зрозумів/-ла, що ви найбільше переживаєте стосовно (підсумуйте основні проблеми, які зазначила людина). Правильно?»
- Опишіть почуту інформацію, а не інтерпретуйте почуття людини. Не робіть оціночних суджень стосовно людини чи ситуації, в якій вона опинилася.
Наприклад, не можна казати: «Мабуть, Ви почуваєтесь жахливо».
Під час розмови звертайте увагу не лише на свої слова, а й на мову тіла (вираз обличчя, зоровий контакт, жести, позу).
Промовляйте слова підтримки, щоб показати співпереживання: «Я розумію, про що ви говорите», «Я чую вас». А також визнавайте всі втрати чи важкі почуття, якими людина ділиться: «Мені дуже шкода чути це», «Так, це дійсно важка ситуація».
Переконайтесь, що ви говорите з повагою, відповідно до культури, віку, статі та релігійних вірувань людини. Не тисніть на неї й не змушуйте говорити, якщо вона не хоче.
Озирніться навколо, придивіться до своїх друзів, колег. Майже у кожного з нас у найближчому колі знайомих є людина, яка боронить Україну від російської агресії або повернулася з війни.
Ці люди здебільшого не професійні військові, які пройшли довготривалу спеціальну підготовку і присвятили себе службі. Наші Захисники і Захисниці раптово залишили звичайне життя цивільної людини та пішли на фронт після доволі короткотривалого навчання. А там — найстрашніша війна цього століття в найгірших її проявах.
Це може травмувати. Пережите на війні залишає свій відбиток, змінює людину. У кінцевому підсумку до мирного життя одночасно повернуться від 1 до 5 мільйонів людей — носіїв унікального досвіду участі в бойових діях, який змінює цінності.
«…поїхав на Бахмут до Луганського прикордонного загону. Після того, що я там пережив, не знаю, що зі мною буде далі».
«У Бахмуті помирають люди, й це не секрет. Їм відриває кінцівки, голови. До цього неможливо підготуватися»*.
«Загиблий побратим весь час стоїть перед очима».
«Побачене неможливо забути. Чи міг я щось змінити?»
«Так, на війні складно, але там все зрозуміло. Просто. Або ти знищуєш ворога, або він тебе».
«Я воював поруч із найвідважнішими людьми…»
Важливо не поширювати міфи про те, що всі учасники війни — ветерани і ветеранки — «психічно-неврівноважені», тощо. З війни непросто повернутись психічно здоровою людиною. Нерідко проявами пережитого досвіду може бути депресія, прагнення ізолюватися («мене ніхто не розуміє»), закритися в собі. Більша частина людей впораються з цим за підтримки своїх рідних та оточення і не матимуть важких наслідків.
Суспільство має знати, як зустрічати ветеранів і ветеранок, розуміти, як створити найбільш сприятливі умови, які допоможуть відновитися й розпочати цивільне життя.
Один із найважливіших моментів — велика кількість людей з інвалідністю, набутою внаслідок війни: люди з порушеннями зору і слуху, з ампутованими кінцівками, кантужені, з психологічними вадами тощо. Саме зараз вже потрібно думати, яким чином облаштувати їм так необхідний для них безбар'єрний простір, забезпечити можливості для повноцінного життя, мотивувати їх до життя, допомогти їм адаптуватись.
Юзько Л.
Бібліотечна електронна звітність – швидко, вигідно, зручно.
Програма «Бібліоміст» разом з Міністерством культури України та Національною парламентською бібліотекою України (НПБУ) вже декілька років активно працювали над створенням електронної системи моніторингу мережі публічних бібліотек України (ЕСМаР).
Що таке «ЕСМаР» та з якою метою систему було створено? ЕСМаР створено для збору, зберігання та обробки даних, які налаються публічними бібліотеками України за визначеним переліком показників.
Інформація від бібліотек здасться у режимі онлаЙн, зберігається на окремому сервері, і доступна для користувачів системи з будь-якого комп'ютера,підключеногодо інтернету. «ЕСМаР використовуватиметься українськими публічними бібліотеками для звітності, що надасть змогу ухвалювати ефективні управлінські рішення, спираючись на якісні дані.
Тож вже у 2015 році бібліотекарі здаватимуть звіти в електронному форматі.
Автори програми впевнені, що високоякісна й оперативна інформація, зібрана через систему, допоможе урядовим структурам й іншим партнерам визначити пріоритетні напрямки розвитку галузі та забезпечити життєздатність бібліотечної системи.
А завдяки безпаперовій обробці даних буде збережено багато дерев. «В Україні Міністерство культури є першою урядовою інституцією, що буде використовувати онлайн-систему звітності для підзвітних організацій», - зазначила пані Меган Волк, директор програми «Бібліоміст», відкриваючи один з тренінгів.
Електронна система звітності має ряд переваг, а саме:
· Швидкість збору та обробки статистики;
· Швидкий доступ до повної інформації про кожну бібліотеку;
· Можливість різнобічного аналізу;
· Можливість контролювати процес заповнення звітів та стимулювати його;
· Надійність розрахунків та зменшення вірогідності механічних помилок;
· Економія коштів на оформлення та доставку паперових звітів, економія робочого часу;
· Особиста відповідальність за подання статистики.
«До «ЕСМаР» включено нові показники. Це саме ті індикатори, які відображають сучасні функціїї бібліотек: курси з комп’ютерної грамотності, вільний доступ до інтернету, просування сучасних бібліотечних послуг серед громади», - наголосила Марія Височанська, начальник відділу бібліотек та читання Міністерства культури України.
У системі ЕСМаР передбачені різні рівні організацій, які визначають перелік можливостей у системі для кожного користувача. Користувачі-це співробітники певної організації, яку вони представляють, та правами якої користуються у системі.
З 27 січня 2015 року розпочався тренінговий марафон – лише початок дистанції, протягом якої усі бібліотекарі країни почнуть рухатись вперед та користуватися системою електронної звітності.
«Система асоціюється зі скринею фокусника, з якої з’являються все більш цікаві та нові поняття та знання», - зазначила учасниця тренінгу. В іншому відгуці була така думка: «Тренінг, як грім серед ясного неба». Комусь тренінг вийшов схожим на сонях, а система «ЕСМаР» - на «бджолиний вулик, де кожен робить свою справу, свій внесок до єдиного вулика, а на виході бочка меду, корисного для всіх». Один з учасників написав, що потрапив не на тренінг, а у «капкан»; хтось інший своє знайомство з системою охарактеризував, як відкриття «скриньки Пандори».
Ознайомившись з програмою центральна районна, районна дитяча та сільські бібліотеки отримають можливість складання звітів офф-лайн за допомогою USB-носіїв.
Джерела:
матеріали тренінгу.