2023-06-10
"Могутність мови - це духовна могутність народу.
Народ дає мові силу й красу"
М. Шумило.
Висока людська порядність, художній хист, поєднані з майже фанатичною любов'ю до літератури як виразу правди і краси життя. А ще піднесення над усім дрібним і корисливим, зважена самостійність суджень - всі ці слова окреслюють одну людину Микиту Шумила.
Український прозаїк, сценарист і перекладач народився 10 червня 1903 року у великому селі Михайлівці на Черкащині в селянській родині.
Талант Шумила багатогранний і доволі різнобарвний: прозаїк, сценарист, журналіст, літературознавець і літературний критик, перекладач. Автор численних прозових творів та нарисів.
Микита Шумило був письменником активного, ідейно наснажного ставлення до життя, до всього, про що він писав - а це та якість, яка поряд із назхитною відданістю життєвій правді надовго збереже дієву "намагніченість" його кращих творів: "Голубий зеніт" та "Щедрі серцем".
Микита Шумило помер 8 березня 1982 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Залишилися книги, статті та добра пам'ять про справжнього патріота своєї рідної країни. А ще і досі звучать палкі слова, звернені до нас, прийдешніх: "Дорогий мій сучаснику! Як же нам треба плекати кожне слово рідної мови, передане у спадок нам від багатьох-багатьох попередніх поколінь! В ньому зберігається тепло їхнього дихання. Хай же й наше тепло його зігріє".