Ганна Барвінок життя і творчість.

2023-04-23

В історії України яскравих імен не бракує. Однак дорослішають одні покоління приходять інші, які стають легендами, бувальщинами, міфами.

Насправді ж наші класики та генії були живими людьми, зі своїми болями, радощами, переживаннями. Всі вони були різні, але мали спільний корінь -Україну, вони мали творчий ген -правду.

Серед таких визначних особистостей Ганна Барвінок.

Народилася майбутня українська письменниця Ганна Барвінок (у дівоцтві – Олександра Михайлівна Білозерська) 23 квітня (5 травня) 1828 року у містечку Борзні Чернігівської губернії у небагатій родині.

15-річним дівчам познайомилася вона із своїм майбутнім чоловіком. Пантелеймон Куліш був старшим за Олександру на дев’ять років.

Весілля молодята зіграли 22 січня 1847 р., у ролі старшого боярина виступив молодий національний геній – Тарас Шевченко.

Під час медового місяця у Варшаві Олександра Білозерська–Куліш створила перше оповідання – “Жидівський кріпак”.

Якби не життєві прикрощі в родині, творча спадщина Ганни Барвінок була б вагомішою.

За підписом Ганни Барвінок друком з’явилася її перша і єдина за життя збірочка “З народних уст” (1902), складена із 30 ладних оповідань, особисто виданих Борисом Грінченком.

Поступово її оповідання почали публікуватись у часописах: “Хата”, “Основа”, “Літературно-науковий вісник”, – а пізніше в епохальних альманахах “Рада” (1884) Михайла Старицького, “Перший вінок” (1887) та “Наша доля” (1893) Наталі Кобринської.

Чоловіка Ганна Барвінок пережила на 13 років. По смерті Пантелеймона Олександровича 2 (14) лютого 1897 р. вдова упорядкувала його архів, спогади, листування спадщину, а потім продала родинний хутір Мотронівку.

Хоч останні роки життя Ганна Барвінок прожила в жахливих злиднях, саме її зусиллями було видано найповніше досі зібрання творів Пантелеймона Куліша, створено його музей. Хатинку, у якій автор починав знамениту “Чорну раду”, дружина дбайливо перенесла до маєтку Кочубеїв.

Тринадцять довгих років Ганна Барвінок доглядала могилу чоловіка і сама 23 червня (6 липня) 1911 р. упокоїлася в рідній Мотронівці. За заповітом Ганни, її поховали поряд із зрадливим чоловіком. Його вона нікому не віддала.

Найточніше феномен Ганни Барвінок визначив Іван Франко, одного разу назвавши її "поетом жіночого горя", іншого "праматір'ю української літератури ". Ганна Барвінок точно знала, про що пише, бо розуміла, як і для чого живе.