Читаючий Четвер. Галина Вдовиченко «Найголовніше – наприкінці»

2021-06-02

Життя, як мить, єдина мить,
Махне крилом —і пролетить...
Але в цю мить, коротку мить,
Було і сонце, і блакить.
Я, поки серцем не зачах,
Вкарбую їх в своїх очах.
Бо нам дана мить для життя,
А вічність? —То для забуття.

З Інтернету

Як часто ми розуміємо, що мали багато, саме тоді коли щось втрачаємо. Особливо коли назавжди втрачаємо близьку людину, всі сварки та непорозуміння здаються такими дріб’язковими і неважливими… Але час повернути немає можливості. Мудрі китайці твердять: «Найстрашніше в нашому житті — смерть і погані діти».

В новому романі письменниці та журналістки Галини Вдовиченко «Найважливіше – наприкінці» саме про втрату і розуміння.

Головна героїня роману – одна з нас. Успішна журналістка, творча особистість, одружена, мати двох чудових синів. Однак письменниця не акцентує увагу на таких важливих для жіночого життя подіях, як народження дітей, а зосереджується на ревізії стосунків із чоловіком, ревізії, яка відбувається запізно — коли чоловіка вже втрачено.

Мабуть до кожного з часом приходить питання: чи є щось справді важливим у цьому житті? А от відповідь завжди приходить коли доля приносить «сюрпризи». І кожному прийдеться зробити переоцінку цінностей, і зрозуміти щось дійсно важливе у нашому житті. Нажаль – наприкінці.

Та головна мета книги – донести до читача думку, що сум і трагедія теж мають у собі світло, що вона є, у певному сенсі, «живою водою». Бо все ж таки вони збуджують бажання жити. Зупинитись, переосмислити і йти далі. Галина Вдовиченко радить читачам задавати питання самим собі, пізнавати себе. Доволі просто, але саме так можна відкрити багато таємниць і отримати відповіді на питання, які давно не дають спокою.

Це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя. Встигнути набутися разом.

Романенко Л.В.